Сергій Квіт:Cтворення професійно незалежного Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО). Сподівання та реальність.

Слід взяти до уваги, що законопроект “Про вищу освіту” створювався і просувався у вкрай несприятливих умовах протистояння академічного середовища та Міністерства освіти і науки у 2011-2013 рр. Відтак головною метою розробників був захист академічних свобод та інтересів університетів від свавілля МОН. Перемога Революції Гідності створила в Україні нову політичну реальність, яка уможливила прийняття Закону “Про вищу освіту”. Він набув чинності 6 вересня 2014 р.

Відтоді в центр уваги потрапляють інші завдання, як-от захист академічної громади від корумпування НАЗЯВО тими особами, які дивляться на нього як на нову Вищу атестаційну комісію (ВАК), поєднану з Акредитаційною комісією України (АКУ), та Департаментом атестації кадрів МОН, лише з іншою назвою і набагато більшими владними повноваженнями. Неможливо не помічати прагнення опанувати НАЗЯВО старими функціонерами, залишивши чинними старі корупційні практики. Вікіпедія достатньо повно описує перипетії з Агентством й зокрема застереження експертної громадськості.

Як міністр освіти і науки, я відмовився втручатися у вибори членів НАЗЯВО, оскільки воно від початку замислювалося як незалежний від Міністерства орган, а 8 червня 2015 р. висловив своє негативне ставлення до них з огляду на елементи змови та довільного трактування Закону “Про вищу освіту” з боку деяких стейкхолдерів. Адже метою створення НАЗЯВО було запровадження влади авторитетних експертів, що мала б прийти на зміну владі бюрократів. Слід визнати, що текст Закону у цій частині справді потребує уточнень, оскільки українська академічна громада не має досвіду самотужки вирішувати завдання створення незалежних організаційних структур, принципово нових для нашої дійсності.

Пізніше у пресі з’явилася інформація виявлений плагіат у наукових публікаціях окремих членів Агенції. З відкритих джерел можна довідатися про те, що довибори двох нових членів 9 вересня цього року привели до НАЗЯВО ще таку ж кількість плагіаторів: Руслана Гурака та Сергія Бондаренка. Зайвим буде нагадувати, що наявність плагіату є найбільш дошкульною професійною претензією в академічному світі.

Для того, щоб зрозуміти головні проблеми, нам треба повернутися до подій літа 2015 р. Після згаданих виборів до НАЗЯВО, я почав переговори з Комітетом з питань науки і освіти Верховної Ради України з приводу внесення змін і доповнень до Закону “Про вищу освіту”. Іноді для швидшого проходження законопроектів, ми домовлялися, що вони випускаються не Кабміном, а кимось з народних депутатів. Була досягнена принципова згода з деякими членами Комітету, у т.ч. з Олександром Співаковським, про те, що ми будемо спільно працювати над внесенням таких змін, які б регламентували процедуру виборів до НАЗЯВО та визначали вимоги до його членів.

Натомість пізніше Олександр Співаковський (в дисертаційних дослідженнях якого, також його дружини і дочки, були виявлені наскрізні текстові збіги), звертається до Прокуратури зі скаргою на мене за блокування роботи Агентства. У підсумку деякі зміни до Закону “Про вищу освіту” були внесені, але цього виявилося недостатньо. На їхній підставі зі складу НАЗЯВО були виключені двоє членів (звільнені місця для згаданих вересневих довиборів), які підпадали під дію Закону “Про очищення влади”. Всі інші корупційні загрози залишилися в силі. Тому за теперішніх обставин Агентство не може виконувати покладені на нього завдання. Поруч з тим, частина його членів, є справді авторитетними професіоналами. Вони могли б ще раз бути номінованими своїми стейкхолдерами у майбутньому.

Я не випадково згадую народного депутата Співаковського. Це енергійна людина з доволі екзотичними поглядами на майбутнє української освіти. Він неодноразово ставив під сумнів Закон “Про вищу освіту” (“прийнятий зарано”), намагався завадити прийняттю Закону “Про наукову і науково-технічну діяльність” (схвалений Верховною Радою 26 листопада 2015 р.), заперечував необхідність запровадження 12-річної школи. Зрозуміло, що боротьба “за” і “проти” відбувається не лише в сесійній залі.

Олександр Співаковський, як правило, доносив до фракції “Блок Петра Порошенка” не думку Комітету, а свою власну. Як і навпаки, заявляв на Комітеті з питань науки та освіти, що його підтримує вся фракція БПП, що також не відповідало дійсності. Поки цей народний депутат виконує обов’язки голови Комітету і прагне його очолити за будь-яких обставин, конструктивна співпраця з Міністерством є неможливою. Освітяни виступатимуть заручниками його особистих амбіцій. Нагадаю, що на часі проходження вже готових і надзвичайно важливих для реформування галузі законопроектів “Про освіту”, “Про професійну освіту”, “Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування вищої освіти (щодо економічних відносин у сфері вищої освіти)”.

Зважаючи на всі ці обставини, пропоную наступні кроки:

• Фракціям Верховної Ради делегувати до Комітету з питань науки та освіти по одному додатковому представнику, який би був освітянином. Це дозволило б збільшити кількість членів Комітету, обрати гідного голову, зробити його роботу більш динамічною, а Верховній Раді – приділяти належну увагу реформуванню цій вкрай важливій для України галузі.
• Внести до Закону України “Про вищу освіту” такі зміни, які б регламентували процедуру виборів до НАЗЯВО та окреслювали вимоги до кандидатів. Принагідно могли б бути розглянути інші антикорпупційні, антиконсервативні, зокрема через механізми делегування повноважень, запобіжники, що сприяли б позитивним змінам й унеможливили б створення нового посттоталітарного “монстра” із ще більшою концентрацією влади, ніж її мали ВАК і АКУ разом.
• На підставі претензій до виборів до НАЗЯВО у 2015 р., також до частини його членів (виявлений плагіат), зважаючи на нову політичну реальність, створену перемогою Революцією Гідності, після внесень відповідних змін до чинного Закону “Про вищу освіту”, наявний склад НАЗЯВО розпустити й оголосити нові вибори.

Джерело: http://osvita.ua/vnz/52277/